Вікторина "ЗНАЙДИ ПОМИЛКУ"
ВАЛЬТЕР СКОТТ.
«АЙВЕНГО»
1. Бокові двері в
горішньому кінці зали відчинилися, й Ровена у супроводі чотирьох служниць
увійшла до зали… Побачивши її, всі підвелися. Вона відповіла на поклони і розцілувала всіх ( і сіла на своє місце
за столом).
2. « Я назву лицаря, спис
якого через простий випадок та
необачність мого коня скинув мене додолу: то був Чорний Лицар( Айвенго). З усіх шести лицарів він, відповідно до
своїх років здобув найбільшої слави на
турнірі.
3. Вона поклала
переможцеві на схилену голову корону з діамантами…» ( блискучий
вінець)
4. Бріан де Буагільбер , розлучившись із шляхетним Локслеєм, рушив
простим шляхом до пріорства святого Ботольфа, одного сусіднього монастиря,
незначного територією і прибутками (Чорний Лицар).
5. «Пожежа хутко охопила
цілий замок, і під цей час Ребекка, що зробила пожежу цю своєю рукою, з*явилася на вежі, мов
якась старовинна фурія, танцюючи
несамовитий танець…( співаючи дикої пісні)
6. Ровена відчинила велику, вправлену в золото скриню, й побачила там надзвичайно дороге золоте
кольє та такі самі сережки (невелику, у срібло скриньку, діамантове
намисто).
М.В. ГОГОЛЬ. «ТАРАС БУЛЬБА»
1. «Сини його тільки – но
злізли з коней. Це були два невисокі
молодці, що дивилися прямо у вічі…
(дужі, ще спідлоба)
2. «Перший, хто трапився
їм назустріч, це був запорожець, що стрічав
їх хлібом – сіллю» ( спав на самій середині дороги).
3. «Оглянувся Андрій:
перед ним Тарас! Зрадів, розсміявся, обійняв…(Затрясся
він усім тілом і раптом зблід)
4. «Білий, як полотно,
був Андрій; видно було, як тихо ворушилися уста
його, і як він вимовляв …ім*я рідної матері…» ( прекрасної полячки)
5. «Він ішов у луги і
степи, ніби на полювання, але заряд його зоставався невистріленим. І, поклавши
рушницю, повний туги, сидів він на морському березі. Довго сидів він там,
понуривши голову і промовляючи: «Сину мій! Андрію
мій!» (Остапе)
6. «І нагнувся старий
отаман і став шукати у траві свою шаблю, нерозлучну супутницю на морях, і
на суші, і в походах і вдома» (люльку).
ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»
1. «Коли маленькі
чоловічки бігали по моєму тілу, мені не раз кортіло схопити у жменю 40 чи 50 з
тих, які навернуться під руку, і розцілувати
їх» ( скинути їх на землю).
2. «Його величність раз у
раз звертався до мене, я відповідав йому, і ми прекрасно розуміли один одного» ( не розуміли).
3. Коли умови моєї волі
зачитали мені, я відмовився їх
виконувати» (заприсягся).
4. «Імперія Блефуску – це
великий материк, розташований на
північний схід від Ліліпутії» (острів).
5. «Ліліпути вважають, що
тільки батькам можна довіряти
виховання їхніх дітей»( батькам менше, ніж кому іншому).
6. Через три дні по
прибуттю до Блефуску я помітив у відкритому морі велике торгівельне судно»( щось схоже на перевернутий човен).
АРТУР КОНАН ДОЙЛЬ. « СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ»
1. «Місяць яскраво
освітлював невеличку галявину, а посеред неї лежала здоровенна
тварюка, яка вмерла від страху й виснаження сил» (нещасна дівиця).
2. «Генрі Баскервіль, цей поважного віку джентльмен, перебуває,
за останніми даними, десь у Америці, тому зроблено належні запити з метою
повідомити його про одержану ним спадщину» (ще молода
людина).
3. « Нахилившись під
кривим одвірком, я вийшов і побачив його
- лікар Мортімер сидів на камені, і його сірі очі весело заблищали, коли
він зупинив погляд на моїй здивованій фізіономії»(Холмс).
4. «Слово честі, місця
тут такі прекрасні, - зауважив
детектив, щулячись і позираючи то на похмурі схили горбів, то на величезне
озеро туману…»( не дуже веселі).
5. «У тиші почулися швидкі кроки. Присівши серед валунів, ми
напружено вдивлялись у сріблясту стіну попереду. Звук кроків лунав дедалі чіткіше, і ось із туману,
немов розсунувши лаштунки, ступив той, кого ми чекали…Ідучи, він наспівував веселу пісеньку…»(весь час
оглядався то через одне, то через друге плече, як людина, що чимось
занепокоєна).
6. «Величезна чорна потвора тихенько переступала лапами точно по слідах нашого друга» ( довгими
стрибками мчала).
ДЖЕЙМС
ОЛДРІДЖ. «ОСТАННІЙ ДЮЙМ»
1. «Отак він і залишився
з порожніми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину , якій він був
непотрібен, та десятирічного сина, народженого надто пізно і – Бен розумів десь
у глибині - чужого їм обом, дуже жвавого,
веселого, цікавого хлопчика…»(
самотнього, неприкаяного хлопчика).
2. «Двоє льотчиків, які
відкрили цю бухту, назвали її Акулячою
через те, що вона формою нагадувала акулячу пащу…( через її
мешканців).
3. «Під водою нічого не
було видно, і в розпеченій тиші, залишившись на самоті – про що він не
жалкував, хоч і гостро відчував свою самотність
- хлопчик навіть не думав про
те, що ж з ним буде, якщо батько так
ніколи й не випливе з морської глибини» (
роздумував).
4. « Цей хлопець з напруженим і похмурим обличчям був чимось
схожий на нього самого…»( зі спокійним ).
5. «Залишившись сам на
висоті трьох тисяч футів, Деві подумав, що зараз
він розплачеться…»( вже ніколи
більше не зможе плакати).
6. «Останній дюйм, який
розділяє всіх і все, дуже легко подолати…»(
нелегко подолати)
Вікторина "ВПІЗНАЙ ТВІР"
ВАЛЬТЕР СКОТТ.
«АЙВЕНГО»
1. Бокові двері в
горішньому кінці зали відчинилися, й Ровена у супроводі чотирьох служниць
увійшла до зали… Побачивши її, всі підвелися. Вона відповіла на поклони і розцілувала всіх ( і сіла на своє місце
за столом).
2. « Я назву лицаря, спис
якого через простий випадок та
необачність мого коня скинув мене додолу: то був Чорний Лицар( Айвенго). З усіх шести лицарів він, відповідно до
своїх років здобув найбільшої слави на
турнірі.
3. Вона поклала
переможцеві на схилену голову корону з діамантами…» ( блискучий
вінець)
4. Бріан де Буагільбер , розлучившись із шляхетним Локслеєм, рушив
простим шляхом до пріорства святого Ботольфа, одного сусіднього монастиря,
незначного територією і прибутками (Чорний Лицар).
5. «Пожежа хутко охопила
цілий замок, і під цей час Ребекка, що зробила пожежу цю своєю рукою, з*явилася на вежі, мов
якась старовинна фурія, танцюючи
несамовитий танець…( співаючи дикої пісні)
6. Ровена відчинила велику, вправлену в золото скриню, й побачила там надзвичайно дороге золоте
кольє та такі самі сережки (невелику, у срібло скриньку, діамантове
намисто).
М.В. ГОГОЛЬ. «ТАРАС БУЛЬБА»
1. «Сини його тільки – но
злізли з коней. Це були два невисокі
молодці, що дивилися прямо у вічі…
(дужі, ще спідлоба)
2. «Перший, хто трапився
їм назустріч, це був запорожець, що стрічав
їх хлібом – сіллю» ( спав на самій середині дороги).
3. «Оглянувся Андрій:
перед ним Тарас! Зрадів, розсміявся, обійняв…(Затрясся
він усім тілом і раптом зблід)
4. «Білий, як полотно,
був Андрій; видно було, як тихо ворушилися уста
його, і як він вимовляв …ім*я рідної матері…» ( прекрасної полячки)
5. «Він ішов у луги і
степи, ніби на полювання, але заряд його зоставався невистріленим. І, поклавши
рушницю, повний туги, сидів він на морському березі. Довго сидів він там,
понуривши голову і промовляючи: «Сину мій! Андрію
мій!» (Остапе)
6. «І нагнувся старий
отаман і став шукати у траві свою шаблю, нерозлучну супутницю на морях, і
на суші, і в походах і вдома» (люльку).
ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»
1. «Коли маленькі
чоловічки бігали по моєму тілу, мені не раз кортіло схопити у жменю 40 чи 50 з
тих, які навернуться під руку, і розцілувати
їх» ( скинути їх на землю).
2. «Його величність раз у
раз звертався до мене, я відповідав йому, і ми прекрасно розуміли один одного» ( не розуміли).
3. Коли умови моєї волі
зачитали мені, я відмовився їх
виконувати» (заприсягся).
4. «Імперія Блефуску – це
великий материк, розташований на
північний схід від Ліліпутії» (острів).
5. «Ліліпути вважають, що
тільки батькам можна довіряти
виховання їхніх дітей»( батькам менше, ніж кому іншому).
6. Через три дні по
прибуттю до Блефуску я помітив у відкритому морі велике торгівельне судно»( щось схоже на перевернутий човен).
АРТУР КОНАН ДОЙЛЬ. « СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ»
1. «Місяць яскраво
освітлював невеличку галявину, а посеред неї лежала здоровенна
тварюка, яка вмерла від страху й виснаження сил» (нещасна дівиця).
2. «Генрі Баскервіль, цей поважного віку джентльмен, перебуває,
за останніми даними, десь у Америці, тому зроблено належні запити з метою
повідомити його про одержану ним спадщину» (ще молода
людина).
3. « Нахилившись під
кривим одвірком, я вийшов і побачив його
- лікар Мортімер сидів на камені, і його сірі очі весело заблищали, коли
він зупинив погляд на моїй здивованій фізіономії»(Холмс).
4. «Слово честі, місця
тут такі прекрасні, - зауважив
детектив, щулячись і позираючи то на похмурі схили горбів, то на величезне
озеро туману…»( не дуже веселі).
5. «У тиші почулися швидкі кроки. Присівши серед валунів, ми
напружено вдивлялись у сріблясту стіну попереду. Звук кроків лунав дедалі чіткіше, і ось із туману,
немов розсунувши лаштунки, ступив той, кого ми чекали…Ідучи, він наспівував веселу пісеньку…»(весь час
оглядався то через одне, то через друге плече, як людина, що чимось
занепокоєна).
6. «Величезна чорна потвора тихенько переступала лапами точно по слідах нашого друга» ( довгими
стрибками мчала).
ДЖЕЙМС
ОЛДРІДЖ. «ОСТАННІЙ ДЮЙМ»
1. «Отак він і залишився
з порожніми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину , якій він був
непотрібен, та десятирічного сина, народженого надто пізно і – Бен розумів десь
у глибині - чужого їм обом, дуже жвавого,
веселого, цікавого хлопчика…»(
самотнього, неприкаяного хлопчика).
2. «Двоє льотчиків, які
відкрили цю бухту, назвали її Акулячою
через те, що вона формою нагадувала акулячу пащу…( через її
мешканців).
3. «Під водою нічого не
було видно, і в розпеченій тиші, залишившись на самоті – про що він не
жалкував, хоч і гостро відчував свою самотність
- хлопчик навіть не думав про
те, що ж з ним буде, якщо батько так
ніколи й не випливе з морської глибини» (
роздумував).
4. « Цей хлопець з напруженим і похмурим обличчям був чимось
схожий на нього самого…»( зі спокійним ).
5. «Залишившись сам на
висоті трьох тисяч футів, Деві подумав, що зараз
він розплачеться…»( вже ніколи
більше не зможе плакати).
6. «Останній дюйм, який
розділяє всіх і все, дуже легко подолати…»(
нелегко подолати)
Конкурс знавців літератури
ВАЛЬТЕР СКОТТ.
«АЙВЕНГО»
1. Бокові двері в
горішньому кінці зали відчинилися, й Ровена у супроводі чотирьох служниць
увійшла до зали… Побачивши її, всі підвелися. Вона відповіла на поклони і розцілувала всіх ( і сіла на своє місце
за столом).
2. « Я назву лицаря, спис
якого через простий випадок та
необачність мого коня скинув мене додолу: то був Чорний Лицар( Айвенго). З усіх шести лицарів він, відповідно до
своїх років здобув найбільшої слави на
турнірі.
3. Вона поклала
переможцеві на схилену голову корону з діамантами…» ( блискучий
вінець)
4. Бріан де Буагільбер , розлучившись із шляхетним Локслеєм, рушив
простим шляхом до пріорства святого Ботольфа, одного сусіднього монастиря,
незначного територією і прибутками (Чорний Лицар).
5. «Пожежа хутко охопила
цілий замок, і під цей час Ребекка, що зробила пожежу цю своєю рукою, з*явилася на вежі, мов
якась старовинна фурія, танцюючи
несамовитий танець…( співаючи дикої пісні)
6. Ровена відчинила велику, вправлену в золото скриню, й побачила там надзвичайно дороге золоте
кольє та такі самі сережки (невелику, у срібло скриньку, діамантове
намисто).
М.В. ГОГОЛЬ. «ТАРАС БУЛЬБА»
1. «Сини його тільки – но
злізли з коней. Це були два невисокі
молодці, що дивилися прямо у вічі…
(дужі, ще спідлоба)
2. «Перший, хто трапився
їм назустріч, це був запорожець, що стрічав
їх хлібом – сіллю» ( спав на самій середині дороги).
3. «Оглянувся Андрій:
перед ним Тарас! Зрадів, розсміявся, обійняв…(Затрясся
він усім тілом і раптом зблід)
4. «Білий, як полотно,
був Андрій; видно було, як тихо ворушилися уста
його, і як він вимовляв …ім*я рідної матері…» ( прекрасної полячки)
5. «Він ішов у луги і
степи, ніби на полювання, але заряд його зоставався невистріленим. І, поклавши
рушницю, повний туги, сидів він на морському березі. Довго сидів він там,
понуривши голову і промовляючи: «Сину мій! Андрію
мій!» (Остапе)
6. «І нагнувся старий
отаман і став шукати у траві свою шаблю, нерозлучну супутницю на морях, і
на суші, і в походах і вдома» (люльку).
ДЖОНАТАН СВІФТ «МАНДРИ ГУЛЛІВЕРА»
1. «Коли маленькі
чоловічки бігали по моєму тілу, мені не раз кортіло схопити у жменю 40 чи 50 з
тих, які навернуться під руку, і розцілувати
їх» ( скинути їх на землю).
2. «Його величність раз у
раз звертався до мене, я відповідав йому, і ми прекрасно розуміли один одного» ( не розуміли).
3. Коли умови моєї волі
зачитали мені, я відмовився їх
виконувати» (заприсягся).
4. «Імперія Блефуску – це
великий материк, розташований на
північний схід від Ліліпутії» (острів).
5. «Ліліпути вважають, що
тільки батькам можна довіряти
виховання їхніх дітей»( батькам менше, ніж кому іншому).
6. Через три дні по
прибуттю до Блефуску я помітив у відкритому морі велике торгівельне судно»( щось схоже на перевернутий човен).
АРТУР КОНАН ДОЙЛЬ. « СОБАКА БАСКЕРВІЛІВ»
1. «Місяць яскраво
освітлював невеличку галявину, а посеред неї лежала здоровенна
тварюка, яка вмерла від страху й виснаження сил» (нещасна дівиця).
2. «Генрі Баскервіль, цей поважного віку джентльмен, перебуває,
за останніми даними, десь у Америці, тому зроблено належні запити з метою
повідомити його про одержану ним спадщину» (ще молода
людина).
3. « Нахилившись під
кривим одвірком, я вийшов і побачив його
- лікар Мортімер сидів на камені, і його сірі очі весело заблищали, коли
він зупинив погляд на моїй здивованій фізіономії»(Холмс).
4. «Слово честі, місця
тут такі прекрасні, - зауважив
детектив, щулячись і позираючи то на похмурі схили горбів, то на величезне
озеро туману…»( не дуже веселі).
5. «У тиші почулися швидкі кроки. Присівши серед валунів, ми
напружено вдивлялись у сріблясту стіну попереду. Звук кроків лунав дедалі чіткіше, і ось із туману,
немов розсунувши лаштунки, ступив той, кого ми чекали…Ідучи, він наспівував веселу пісеньку…»(весь час
оглядався то через одне, то через друге плече, як людина, що чимось
занепокоєна).
6. «Величезна чорна потвора тихенько переступала лапами точно по слідах нашого друга» ( довгими
стрибками мчала).
ДЖЕЙМС
ОЛДРІДЖ. «ОСТАННІЙ ДЮЙМ»
1. «Отак він і залишився
з порожніми руками, коли не брати до уваги байдужу дружину , якій він був
непотрібен, та десятирічного сина, народженого надто пізно і – Бен розумів десь
у глибині - чужого їм обом, дуже жвавого,
веселого, цікавого хлопчика…»(
самотнього, неприкаяного хлопчика).
2. «Двоє льотчиків, які
відкрили цю бухту, назвали її Акулячою
через те, що вона формою нагадувала акулячу пащу…( через її
мешканців).
3. «Під водою нічого не
було видно, і в розпеченій тиші, залишившись на самоті – про що він не
жалкував, хоч і гостро відчував свою самотність
- хлопчик навіть не думав про
те, що ж з ним буде, якщо батько так
ніколи й не випливе з морської глибини» (
роздумував).
4. « Цей хлопець з напруженим і похмурим обличчям був чимось
схожий на нього самого…»( зі спокійним ).
5. «Залишившись сам на
висоті трьох тисяч футів, Деві подумав, що зараз
він розплачеться…»( вже ніколи
більше не зможе плакати).
6. «Останній дюйм, який
розділяє всіх і все, дуже легко подолати…»(
нелегко подолати)
Немає коментарів:
Дописати коментар